Баскак — представник монгольського хана на завойованих землях; здійснював контроль за місцевою владою, вів облік населення і збирав данину.

Бояри — привілейована верства руського суспільства, родова знать, яка володіла землями — вотчинами.

Вотчина — безумовне земельне володіння, що передається у спадок, вільно продається, дарується.

Графіті — стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предметами на стінах архітектурних споруд, керамічних виробах та інших речах.

Данина — рання форма збирання податків у Русі в перехідний період від вождівства до князівства.

Дружина — військо у слов’ян, що складалося з найближчого оточення князя.

Ікона — живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма.

Князь — воєначальник роду чи племені (племінного союзу), який стояв на чолі військової дружини; згодом — правитель держави (князівства).

Літопис — історико-літературний твір, у якому розповідь ведеться за роками.

Магдебурзьке право — поширене в Центрально-Східній Європі міське самоврядування, що здійснювалося через виборні органи — раду і лаву.

Магнат — вельможа, можновладець, князь. За литовсько-польської доби людина високого соціального стану (великий землевласник, представник родової знаті).

Митрополія — територія, що перебуває під релігійною владою митрополита; зазвичай складається з кількох єпархій.

Мозаїка — зображення або візерунок на підлозі, стіні, виконані з кольорових каменів, смальти (кольорове скло), керамічних плиток й інших матеріалів.

Печеніги — середньовічні тюркомовні кочовики, що жили відгінним скотарством.

Полюддя (від «ходіння по людях») — збирання натуральної данини з підлеглого населення Русі, яке провадив щозими київський князь або його намісник.

Собор — особлива велична церква (храм) у християнстві, що є престолом (кафедрою) єпископа, митрополита.

Султан — титул мусульманського правителя, вживаний у багатьох мусульманських країнах, зокрема в Османській імперії.

Унія — об’єднання, союз двох або кількох монархічних держав під владою однієї династії.

Фреска — живопис на вологій штукатурці (тиньк).

Шлюбна дипломатія — укладення шлюбів між представниками держав з метою підтримки добросусідських відносин.

Шляхта — назва привілейованої верстви суспільства на українських землях у 2-й половині XIV — на початку XX ст.

Язичництво (поганство) — обожнювання сил природи, віра в багатьох богів і в магію.

Ярлик — грамота-дозвіл монгольського хана, яку видавали підлеглим князям на право князювання.

Це матеріал з підручника Історія України за 7 клас авторів Дрібниця, Щупак